Її голос

Вона тихо говорила зі мною в записаному повідомленні,
Я чув музику її присутності у своїй кімнаті.
Я точно налаштувався на власну присутність
що не завжди доступно.

Вона розповідала мені, наскільки корисним був мій лист
Я написав їй напередодні ввечері,
як вона відчувала турботу, розуміння
і видно з її запиту.

Її голос був немов дзюрчання струмка на задньому дворі мого старого будинку
Я міг слухати це годинами, сидячи нерухомо,
загіпнотизований ритмом і мелодією,
і найголовніше, ця тонка вібрація любові.

Її повідомлення тривало лише кілька хвилин, але
Мене несподівано взяли в подорож серця
коли раптом усе моє єство затремтіло,
і я нестримно плакала.

Я помітив, як її слова потрапляли на невидимий щит
що з'явилося прямо перед тим, як слово встигло проникнути в моє серце.
Щит збудувався за лічені секунди і
ставав сіткою для лову люблячої доброти та вдячності.

Її голос, сповнений поваги, вдячності та тепла
відскакувало від цієї невидимої лінії опору
де серце стискається рівно настільки, щоб не дозволити
люблю входити.

Кохання, таке природне, невинне та справжнє
був зупинений біля дверей з табличкою: «Прохід заборонено».
Але з прагненням серця до правди та автентичності
тіло розривало павутиння опору спонтанним криком.

Я повернувся до прослуховування.
Так само раптово, як і почалася ця буря, вона й минула.
Я сиджу в м'якості власного єства, в повному прийнятті.
Я щойно знову відкрив для себе, що слухання без опору – це любов.

Оскільки мислячий розум здатний відмовитися від утримання форту, і
оскільки воно відкриває всі недосліджені, недоступні, незаймані, невиплекані простори,
її голос і впізнаваність м’яко просять мене бути доступною
для кохання з моїм власним серцем.