Як собака, я не дуже люблю читати, але, за достовірними чутками, у «Будді на Бику» є чимало сильних ідей, які варто погризти — щоправда, це, звісно, не те саме, що насправді гризти сторінки, чим я мав(ла) велике задоволення займатися з не однією книгою, залишеною в межах моєї досяжності. Я ніколи до кінця не розумів(ла), навіщо практикуватися бути тим, ким ти вже завжди є (у моєму випадку — золотистим ретривером), але, схоже, людям властиво проводити час, сидячи на подушці й шукаючи, ким вони є, навіть не здогадуючись, що той, хто шукає, і є тим, кого вони шукають (якщо це не привід завити, то я не знаю, що тоді). Це не означає, що з подушками щось не так; як собака кажу: чим більше, тим краще — ковдр це теж стосується. Насолоджуйтеся цією книгою про присутність, особливо якщо вона надихне вас частіше дарувати собакам подарунки. —Dorado, Північна Каліфорнія